1
І сказав я: Слухайте, голови Яковові, та й ви, князї дому Ізрайлевого: Хиба ж не вам належиться знати справедливість?
2
А ви ненавидите те, що добре, й любите зло;
здираєте з них скіру й тїло з їх костей;
3
Їсте тїло мого люду, й здираєте з них їх скіру, а кістки їх ломите й дробите, наче в горнець, а тїло їх - як би в котел.
4
Ой будуть же вони взивати до Господа, та він їх не почує;
і закриє лице своє перед ними на ввесь той час, як вони лихо коять.
5
Так говорить Господь на тих пророків, що люд мій морочать, на тих, що, як мають що гризти своїми зубами - віщують мир, а хто не дає їм нїчого в рот, тому заповідають війну.
6
Тим же то буде вам замість видива - ніч, а темрява - замість пророцтва;
зайде сонце над тими пророками й день потемнїє над ними.
7
І посоромляться віщуни отті, й стидом окриються всї ворожбити;
вони позакривають лиця собі, бо не буде їм відповідї від Господа.
8
Я ж - повен сили Духа Господнього, справедливостї й непохитностї, щоб виповісти Яковові проступки його та й Ізраїлеві - гріхи його.
9
Слухайте ж се, голови дому Яковового, й ви, князї дому Ізрайлевого, що вам правий суд ненавиден, і все праве викривляєте,
10
Що будуєтесь на Сионї з кровавої кривди, й в Ерусалимі - з неправди!
11
Голови його судять за гостинцї, і сьвященники його навчають за плату, та й пророки його за гроші віщують, та ще й на Господа здаються, мовляючи: чи ж Господь не серед нас пробуває?
на нас біда не прийде!
12
От же через вас буде Сион, як поле, роз'ораний, з Ерусалиму зробиться купа розвалищ, а гора під сим храмом стане горою, порослою лїсом.