1
І настане час: Гора дому Господнього буде наставлена головою гір і буде вивисшена понад горби й поплинуть до неї народи.
2
І поринуть до неї премногі народи й скажуть: ходїте, зійдемо на гору Господню, до храму Бога Яковового, - він буде нас на свій путь наставляти, й будемо ходити стежками його;
бо з Сиону вийде закон, і слово Господнє - з Ерусалиму,
3
І судити ме він між народами многими й буде картати потужні племена по краях далеких;
і перекують вони мечі свої на рала, а списи свої - на серпи;
не підійме меча народ на народ, і не будуть учитись воювати.
4
Нї, тодї кожне буде седїти у себе під виноградиною й під фиґовиною й не буде нїкого лякатись;
бо Господь сил небесних вирік се устами своїми.
5
Нехай инші народи ходять, кожний в імя свого бога, а ми ходити мемо в імя Господа, Бога нашого, по віки віків.
6
Тодї позбіраю я, говорить Господь, кульгавих і прогнаних позбіраю, й тих, на кого допустив був лихо.
7
І вчиню кульгавих багатими в потомність, а порозкиданих далеко - великим народом, і сам Господь царювати ме в них на Сион-горі по всї вічні часи.
8
А ти, башто стада, ти горбе дочки Сионової, до тебе прийде давна власть, вернеться царство до дочки Ерусалимської.
9
Чого ж так у голос тепер голосиш?
Може того, що в тебе не стало царя?
або - що нема в тебе порадника, що тебе аж болї схопили, мов ту породїлю?
10
О, страдай ще, звивайся від болю, дочко Сионова, мов породїля, бо поки що покинути город свій мусиш і в чистому полї стояти, аж зайдеш у Вавилон.
Та звідти будеш вирятувана;
тебе викупить Господь із рук ворогів твоїх.
11
Тим часом же збереться на тебе премного народів, і будуть договорювати: Осоромимо її!
нехай надивиться око наше на Сион!
12
Та не знають вони, яка в Господа думка, не розуміють постанови його, що він збере їх докупи, мов ті снопи на тоцї:
13
Устань же тодї, громадо Сионська, й молоти!
я бо зроблю рога твого (силу твою), мов би з залїза, а копита твої, неначе з мідї, - і потреш многі народи, й присьвятиш Господеві користї їх і багацтва їх - Владицї всього сьвіта.