1
І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану;
і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
2
І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись?
спокушуючи Його.
3
Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?
4
Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.
5
І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.
6
З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7
Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,
8
і будуть удвох тїло одно;
то вже їх більш не двоє, а одно тїло.
9
Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
10
А в господї знов ученики Його про се питали Його.
11
І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
12
І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.
13
І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них;
ученики ж заказували тим, що приносили.
14
Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм;
таких бо царство Боже.
15
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.
16
І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.
17
І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?
18
Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим?
Нїхто не благий, тільки один, Бог.
19
Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.
20
Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.
21
Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі;
і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.
22
Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.
23
І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
24
Ученики ж вжахнулись од словес Його.
Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!
25
Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26
Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?
27
Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога;
все бо можливе в Бога.
28
І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29
Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,
30
та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.
31
Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.
32
Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус;
й вжахнули ся вони;
і, йдучи за ним, лякались.
І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:
33
Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;
34
і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його;
й третього дня воскресне.
35
І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.
36
Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?
37
Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.
38
Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите.
Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?
39
Вони ж кажуть Йому: Можемо.
Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;
40
тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.
41
І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.
42
Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.
43
Не так же буде в вас;
нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;
44
і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.
45
Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.
46
І приходять у Ерихон;
і як виходив Він із Ерихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.
47
І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.
48
І сварили на него многі, щоб мовчав;
він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
49
І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати.
І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань;
кличе тебе.
50
Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.
51
І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі?
Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.
52
Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе.
І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.