1
І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,
2
і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав;
одвязавши його, приведїть.
3
І, коли хто вам скаже: Що се робите?
скажіть: Що Господеві його треба;
й зараз його відошле сюди.
4
Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.
5
І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?
6
Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус;
і пустили їх.
7
І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.
8
Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
9
Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна!
Благословен грядущий в імя Господнє;
10
благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида.
Осанна на вишинах!
11
І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.
12
І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,
13
і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй.
І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє;
не була бо ще пора на смокви.
14
І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв.
І чули ученики Його.
15
І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,
16
і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.
17
І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів?
ви ж зробили його вертепом розбійників.
18
І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.
19
І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.
20
А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.
21
І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.
22
І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.
23
Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.
24
Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.
25
І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
26
Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.
27
І приходять знов у Єрусалим;
і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,
28
і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш?
і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?
29
Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ;
відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
30
Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей?
Відкажіть менї.
31
І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?
32
Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.
33
І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо.
Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.