1
Була ж пасха й опрісноки по двох днях;
і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
3
А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4
Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5
Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим.
І дорікали їй.
6
Ісус же рече: Оставте її.
На що завдаєте їй жалю?
добре дїло вчинила на менї.
7
Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити;
мене ж не всякого часу маєте.
8
Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
9
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10
А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11
Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати.
І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12
І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13
І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води;
йдїть за ним,
14
і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15
І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову;
там приготовте нам.
16
І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17
І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
18
І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19
Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я?
і другий: Аже ж не я?
20
Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21
Син чоловічий іде, як писано про Него;
горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить!
Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22
Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
23
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
24
І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25
Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26
І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27
І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
28
Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29
Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
30
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31
Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе.
Так само ж і всї казали.
32
І приходять на врочище Гетсиман;
і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
33
І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34
і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти.
Підождїть тут і пильнуйте.
35
І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36
І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю;
тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37
І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш?
не міг ти однієї години попильнувати?
38
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу.
Дух-то охочий, тїло ж немошне.
39
І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40
І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі;
і не знали вони, що Йому відказати.
41
І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте.
Годї, пристигла година;
ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
42
Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43
І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44
Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він;
беріть Його, та й ведїть осторожно.
45
І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
46
Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47
Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49
Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене;
та щоб справдились писання.
50
І, покинувши Його, всї повтїкали.
51
А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
52
він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
53
І повели Ісуса до архиєрея;
і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54
А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський;
і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
55
Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56
Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57
І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58
Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
59
Та й так не сходились сьвідчення їх.
60
І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш?
Що сї на Тебе сьвідкують?
61
Він же мовчав, і нїчого не відказав.
Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62
Ісус же рече: Се я;
і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
63
Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64
Ви чули хулу: як вам здаєть ся?
Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
65
І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи;
і слуги знущались над Ним.
66
І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
67
і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68
Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш.
І вийшов геть до придвору;
а півень запіяв.
69
І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70
Він же знов одрік ся.
І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71
Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72
І вдруге півень запіяв.
І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі.
І став плакати.