- 1
- Була ж пасха й опрісноки по двох днях;
і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
- 2
- Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
- 3
- А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
- 4
- Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
- 5
- Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим.
І дорікали їй.
- 6
- Ісус же рече: Оставте її.
На що завдаєте їй жалю?
добре дїло вчинила на менї.
- 7
- Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити;
мене ж не всякого часу маєте.
- 8
- Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
- 9
- Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
- 10
- А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
- 11
- Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати.
І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
- 12
- І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
- 13
- І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води;
йдїть за ним,
- 14
- і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
- 15
- І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову;
там приготовте нам.
- 16
- І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
- 17
- І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
- 18
- І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
- 19
- Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я?
і другий: Аже ж не я?
- 20
- Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
- 21
- Син чоловічий іде, як писано про Него;
горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить!
Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
- 22
- Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
- 23
- І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
- 24
- І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
- 25
- Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
- 26
- І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
- 27
- І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
- 28
- Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
- 29
- Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
- 30
- І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
- 31
- Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе.
Так само ж і всї казали.
- 32
- І приходять на врочище Гетсиман;
і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
- 33
- І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
- 34
- і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти.
Підождїть тут і пильнуйте.
- 35
- І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
- 36
- І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю;
тільки ж не що я хочу, а що Ти.
- 37
- І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш?
не міг ти однієї години попильнувати?
- 38
- Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу.
Дух-то охочий, тїло ж немошне.
- 39
- І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
- 40
- І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі;
і не знали вони, що Йому відказати.
- 41
- І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте.
Годї, пристигла година;
ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
- 42
- Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
- 43
- І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
- 44
- Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він;
беріть Його, та й ведїть осторожно.
- 45
- І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
- 46
- Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
- 47
- Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
- 48
- І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
- 49
- Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене;
та щоб справдились писання.
- 50
- І, покинувши Його, всї повтїкали.
- 51
- А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
- 52
- він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
- 53
- І повели Ісуса до архиєрея;
і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
- 54
- А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський;
і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
- 55
- Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
- 56
- Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
- 57
- І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
- 58
- Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
- 59
- Та й так не сходились сьвідчення їх.
- 60
- І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш?
Що сї на Тебе сьвідкують?
- 61
- Він же мовчав, і нїчого не відказав.
Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
- 62
- Ісус же рече: Се я;
і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
- 63
- Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
- 64
- Ви чули хулу: як вам здаєть ся?
Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
- 65
- І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи;
і слуги знущались над Ним.
- 66
- І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
- 67
- і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
- 68
- Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш.
І вийшов геть до придвору;
а півень запіяв.
- 69
- І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
- 70
- Він же знов одрік ся.
І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
- 71
- Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
- 72
- І вдруге півень запіяв.
І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі.
І став плакати.
|