1
І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв;
і розголошено, що Він у господї.
2
І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима.
І проповідував Він їм слово.
3
І приходять до Него, несучи розслабленого;
несло його четверо.
4
І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був;
і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.
5
Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.
6
Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:
7
Що за хулу сей так говорить?
хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
8
І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?
9
Що легше?
сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.
10
От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)
11
Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.
12
І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма;
так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.
13
І вийшов знов над море;
а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.
14
І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.
І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
15
І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників;
було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.
16
І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?
17
І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим.
Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.
18
А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками;
й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?
19
І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними?
Доки мають із собою жениха, не можуть постити.
20
Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.
21
І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.
22
І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть;
нове ж вино в нові бурдюки наливати.
23
І довелось переходити Йому в суботу через засїви;
й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.
24
І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?
25
А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нуждї і голодував він і ті, що були з ним?
26
Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показнї, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?
27
І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.
28
Тим Син чоловічий - Господь і суботи.