- 1
- І ввійшов ізнов у школу;
й був там чоловік, що мав суху руку.
- 2
- І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
- 3
- І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
- 4
- І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити?
життє спасати, чи погубляти?
Вони ж мовчали.
- 5
- І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою.
І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
- 6
- І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
- 7
- Ісус же відійшов з учениками своїми до моря;
а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
- 8
- і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану;
й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
- 9
- І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
- 10
- Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
- 11
- А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
- 12
- І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
- 13
- І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам;
і поприходили до Него.
- 14
- І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
- 15
- і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
- 16
- І дав Симонові імя Петр;
- 17
- та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
- 18
- та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
- 19
- та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
- 20
- Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
- 21
- І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його;
казали бо, що Він не при собі.
- 22
- А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
- 23
- І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
- 24
- І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
- 25
- І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
- 26
- І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
- 27
- Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже;
аж тодї господу його пограбить.
- 28
- Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
- 29
- хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
- 30
- бо казали: Духа нечистого має.
- 31
- Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
- 32
- І сидїв народ круг Него;
кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
- 33
- І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
- 34
- І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
- 35
- Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
|