1
І ввійшов ізнов у школу;
й був там чоловік, що мав суху руку.
2
І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3
І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.
4
І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити?
життє спасати, чи погубляти?
Вони ж мовчали.
5
І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою.
І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6
І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7
Ісус же відійшов з учениками своїми до моря;
а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8
і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану;
й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9
І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.
10
Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11
А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12
І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13
І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам;
і поприходили до Него.
14
І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15
і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16
І дав Симонові імя Петр;
17
та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;
18
та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19
та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.
20
Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21
І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його;
казали бо, що Він не при собі.
22
А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23
І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24
І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25
І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26
І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.
27
Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже;
аж тодї господу його пограбить.
28
Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
29
хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:
30
бо казали: Духа нечистого має.
31
Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32
І сидїв народ круг Него;
кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33
І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34
І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35
Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.