- 1
- І почав знов навчати над морем;
і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі;
а ввесь народ був на землї при морю.
- 2
- І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
- 3
- Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
- 4
- і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
- 5
- Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
- 6
- Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
- 7
- А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
- 8
- А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
- 9
- І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
- 10
- Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
- 11
- І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого;
тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
- 12
- щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
- 13
- І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї?
як же всї приповістї зрозумієте?
- 14
- Сїяч слово сїє.
- 15
- Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
- 16
- Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
- 17
- та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони;
опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
- 18
- А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
- 19
- та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
- 20
- А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
- 21
- І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
- 22
- Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось;
і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
- 23
- Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
- 24
- І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
- 25
- Хто бо має, дасть ся йому;
а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
- 26
- І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
- 27
- та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає.
- 28
- Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
- 29
- Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
- 30
- І рече: Кому уподобимо царство Боже?
або до якої приповісти приложимо його?
- 31
- Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
- 32
- а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
- 33
- І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
- 34
- Без приповістї ж не говорив їм;
на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
- 35
- І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
- 36
- І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї.
І инші ж човни були з Ним.
- 37
- І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
- 38
- А був Він на кермі, сплючи на подусцї.
І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
- 39
- І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань!
І втих вітер, і настала тишина велика.
- 40
- І рече їм: Чого ви такі полохливі?
Як се?
нема в вас віри?
- 41
- І полякались страхом великим;
і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
|