1
І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2
І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3
що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4
часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5
І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6
Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7
і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього?
Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8
(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
9
І спитав його: Яке імя твоє?
І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11
Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12
І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13
І зараз дозволив їм Ісус.
І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї;
і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14
А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах.
І повиходили дивитись, що се сталось.
15
І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого;
сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16
І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17
І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18
І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19
Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20
І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус;
і всї дивувались.
21
А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него;
а був Він над морем.
22
І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23
і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24
І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25
Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26
і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27
почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28
Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29
І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30
І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31
І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32
І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33
Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34
Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе.
Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35
Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла;
на що ще трудиш учителя?
36
Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37
І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38
І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39
І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите?
Дївча не вмерло, а спить.
40
І насьміхали ся з Него.
Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41
І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42
І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років.
І дивувались дивом великим.
43
І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се;
й казав дати їй їсти.