- 1
- Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
- 2
- Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
- 3
- А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї;
деякі бо з них здалека поприходили.
- 4
- І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
- 5
- І питав їх: Скільки маєте хлїбів?
Вони ж кажуть: Сїм.
- 6
- І звелїв Він народові сїдати на землї;
і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними;
і клали перед народом.
- 7
- І мали рибок кілька;
й поблагословивши, казав покласти й те.
- 8
- Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
- 9
- Було ж тих, що їли, з чотири тисячі;
і відпустив їх.
- 10
- І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
- 11
- І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
- 12
- І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає?
Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
- 13
- І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
- 14
- І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
- 15
- І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
- 16
- І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
- 17
- І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте?
Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте?
Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
- 18
- Очі мавши, не бачите?
й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
- 19
- Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви?
Кажуть Йому: Дванайцять.
- 20
- Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви?
Вони кажуть: Сїм.
- 21
- І рече їм: Як же ви не розумієте?
- 22
- І приходить у Витсаїду;
й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
- 23
- І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села;
й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
- 24
- І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
- 25
- Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору;
і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
- 26
- І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
- 27
- І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
- 28
- Вони ж одказали: Йоан Хреститель;
а инші: Ілия;
инші ж: Один з пророків.
- 29
- А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете?
Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
- 30
- І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
- 31
- І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
- 32
- І явно слово глаголав.
І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
- 33
- Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
- 34
- І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
- 35
- Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її;
хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
- 36
- Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
- 37
- Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
- 38
- Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
|