1
Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2
Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3
А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї;
деякі бо з них здалека поприходили.
4
І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?
5
І питав їх: Скільки маєте хлїбів?
Вони ж кажуть: Сїм.
6
І звелїв Він народові сїдати на землї;
і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними;
і клали перед народом.
7
І мали рибок кілька;
й поблагословивши, казав покласти й те.
8
Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.
9
Було ж тих, що їли, з чотири тисячі;
і відпустив їх.
10
І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11
І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12
І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає?
Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13
І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14
І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15
І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16
І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17
І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте?
Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте?
Чи ще затвердїле маєте серце ваше?
18
Очі мавши, не бачите?
й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19
Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви?
Кажуть Йому: Дванайцять.
20
Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви?
Вони кажуть: Сїм.
21
І рече їм: Як же ви не розумієте?
22
І приходить у Витсаїду;
й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23
І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села;
й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24
І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25
Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору;
і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26
І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.
27
І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
28
Вони ж одказали: Йоан Хреститель;
а инші: Ілия;
инші ж: Один з пророків.
29
А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете?
Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30
І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.
31
І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
32
І явно слово глаголав.
І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33
Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34
І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
35
Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її;
хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36
Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37
Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38
Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.