1
І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.
2
А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих;
і переобразивсь перед ними.
3
І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.
4
І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.
5
І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути;
зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.
6
Не знав бо, що казати: були бо полякані.
7
І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий;
Його слухайте.
8
І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.
9
Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.
10
І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.
11
І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?
12
Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе;
і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.
13
Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.
14
І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.
15
І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.
16
І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?
17
І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.
18
І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне.
І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.
19
Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне!
доки в вас буду?
доки терпіти му вас?
Приведїть його до мене.
20
І привели його до Него.
І, побачивши Його, зараз дух затряс ним;
і впавши той на землю, качав ся запінившись.
21
І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому?
Він же казав: З малку.
22
І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його.
Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.
23
Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.
24
І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи;
поможи моєму недовірству.
25
Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.
26
І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов;
і став наче мертвий;
так що многі казали: Що вмер.
27
Ісус же, взявши його за руку, підвів його;
й він устав.
28
І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.
29
І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.
30
І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею;
і не хотїв, щоб хто знав.
31
Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.
32
Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.
33
І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?
34
Вони ж мовчали;
перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.
35
І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.
36
І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:
37
Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає;
а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.
38
Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому;
бо не ходить слїдом за нами.
39
Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.
40
Хто бо не проти вас, той за вас.
41
Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.
42
Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.
43
І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її;
лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,
44
де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
45
І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її;
лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,
46
де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.
47
І коли око твоє блазнить тебе, вирви його;
лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,
48
де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.
49
Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.
50
Добро сіль;
коли ж сіль несолона стане, то чим солити її?
Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.