1
І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.
2
Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,
3
сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?
4
Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:
5
слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.
6
І щасливий, хто не поблазнить ся мною.
7
Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись?
На тростину, що вітер колише?
8
Або чого виходили ви дивитись?
На чоловіка одягненого в мяку одежу?
ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.
9
Або чого виходили ви дивитись?
На пророка?
Так, глаголю вам: І більше пророка.
10
Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.
11
Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя;
найменший же у царстві небесному більший од него.
12
І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.
13
Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.
14
І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.
15
Хто має уші слухати, нехай слухає.
16
Кому ж я уподоблю рід сей?
Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,
17
та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали;
ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.
18
Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.
19
Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам.
І оправдилась премудрість од дїтей своїх.
20
Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:
21
Горе тобі, Хоразине!
горе тобі, Витсаїдо!
бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.
22
Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.
23
І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло;
бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.
24
Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.
25
І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.
26
Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.
27
Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець;
анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.
28
Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.
29
Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем;
то й знайдете відпочинок душам вашим.
30
Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.