1
Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.
2
Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.
3
Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
4
як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?
5
Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?
6
Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.
7
А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.
8
Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.
9
І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх.
10
І ось був там чоловік із сухою рукою.
І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
щоб обвинувати його.
11
Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?
12
Як же більше луччий чоловік од вівцї?
Тим годить ся чинити добро і в суботу.
13
Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою.
І простяг, і стала вона здорова, як і друга.
14
Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.
15
Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля;
і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,
16
та й наказав їм, щоб не виявляли Його:
17
щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:
18
Се слуга мій, що я вибрав;
любий мій, що вподобала Його душа моя;
положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;
19
не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;
20
приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;
21
і на ймя його вповати муть погане.
22
Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого;
і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.
23
І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
24
Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.
25
Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє;
і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.
26
І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі;
як же стояти ме царство його?
27
І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші?
Тим вони будуть вашими суддями.
28
Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.
29
Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?
30
Хто не зо мною, той проти мене;
і хто не збирає зо мною, той розсипає.
31
Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям;
а хула на Духа не простить ся людям.
32
І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому;
а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.
33
Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий;
або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий;
бо дерево познаєть ся по овощу.
34
Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими?
бо від переповнї серця уста промовляють.
35
Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.
36
Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня.
37
Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.
38
Озвались тодї проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.
39
Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.
40
Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.
41
Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній;
а ось тут більший од Йони.
42
Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудростї Соломонової;
а ось тут більший од Соломона.
43
Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.
44
Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов;
і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.
45
Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там;
і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше.
Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.
46
Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47
Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.
48
Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя?
і хто брати мої?
49
І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!
50
Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.