1
Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
2
І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв;
а ввесь народ стояв на березї.
3
І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
4
і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
5
Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
6
як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
7
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
8
Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
9
Хто має уші слухати, нехай слухає.
10
І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
11
Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
12
Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме;
а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
13
Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
14
І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
15
Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
16
Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
17
Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили;
й чути, що ви чуєте, та й не чули.
18
Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
19
Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї.
Се - засїяний край шляху.
20
А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
21
тільки же не має він кореня в собі, він до часу;
як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
22
А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.
23
Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ;
і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
24
Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
25
як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
26
Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
27
І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві?
Звідкіля ж узяв ся кукіль?
28
Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог.
Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
29
Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
30
Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
31
Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
32
Найдрібнїще воно між усяким насїннєм;
як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
33
Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
34
Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
35
щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
36
Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому;
і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
37
Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
38
а нива, се сьвіт;
добре ж насїнне, се сини царства;
а кукіль, се сини лукавого;
39
ворог, що всїяв його, се диявол;
жнива, се конець сьвіта;
а женцї, се ангели.
40
Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
41
Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
42
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
43
Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого.
Хто має уші слухати, нехай слухає.
44
Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
45
Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
46
і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
47
Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
48
як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
49
Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
50
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
51
І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все?
Кажуть вони Йому: Так, Господи.
52
Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
53
І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
54
І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
55
Хиба Він не син теслї?
хиба не Його мати зветь ся Мария?
а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
56
хиба не Його сестри між нами?
Звідкіля ж се все в Него?
57
І поблазнились Ним.
Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
58
І не зробив там многих чудес через недовірство їх.