1
Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
2
Чого Твої ученики переступають переказ старших?
бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3
Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
4
Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5
Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6
той може не поважати батька свого або матери своєї.
І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7
Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
8
Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
9
Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10
І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
11
Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
12
Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
13
Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
14
Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих.
А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
15
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
16
Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17
Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18
а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
19
Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
20
Оце, що сквернить чоловіка;
а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21
Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
22
Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів;
дочка моя тяжко біснуєть ся.
23
Він же не відказав їй нї слова.
І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24
Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
25
Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
26
Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
27
А вона каже: Так, Господи;
тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
28
Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш.
І одужала дочка її з того часу.
29
І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
30
І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
31
так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять;
і прославляли Бога Ізраїлевого.
32
Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти;
а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
33
І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
34
І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви?
Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
35
І звелїв народові посїдати на землї.
36
І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
37
І їли всї, й понаїдались;
і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
38
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
39
І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.