1
Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.
2
Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.
3
А вранцї: Сьогоднї непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся.
Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?
4
Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукає;
а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка.
І, покинувши їх, пійшов.
5
Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.
6
Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.
7
Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.
8
Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?
9
Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлїбів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?
10
анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?
11
Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?
12
Тодї зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.
13
Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?
14
Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.
15
Рече до них: Ви ж як кажете?
хто я?
16
Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.
17
І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси, Симоне, сину Йонин, бо тїло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.
18
Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її.
19
І дам я тобі ключі царства небесного;
й що звяжеш на землї, буде звязане на небі;
а що розвяжеш на землї, буде розвязане на небі.
20
Тодї наказав ученикам своїм, щоб не казали нїкому, що Він Ісус Христос.
21
З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.
22
І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи;
нехай се не станеть ся Тобі.
23
Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано!
ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.
24
Рече тодї Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.
25
Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її;
хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.
26
Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив?
або що дасть чоловік у замін за душу свою?
27
Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми;
й тодї віддасть кожному по дїлам його.
28
Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.