- 1
- Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?
- 2
- І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,
- 3
- і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне.
- 4
- Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.
- 5
- І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.
- 6
- Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.
- 7
- Горе сьвітові від поблазней!
треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!
- 8
- Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.
- 9
- І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.
- 10
- Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.
- 11
- Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.
- 12
- Як вам здаєть ся?
коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної?
- 13
- І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.
- 14
- Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.
- 15
- Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим.
Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;
- 16
- коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.
- 17
- Коли ж не послухає їх, скажи церкві.
Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.
- 18
- Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі;
а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.
- 19
- Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.
- 20
- Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.
- 21
- Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому?
до семи раз?
- 22
- Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.
- 23
- Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.
- 24
- Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.
- 25
- Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати.
- 26
- Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.
- 27
- Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.
- 28
- Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв;
і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.
- 29
- Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.
- 30
- Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.
- 31
- Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.
- 32
- Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;
- 33
- чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?
- 34
- І, розгнївившись пан його;
передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.
- 35
- Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.
|