1
І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.
2
І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.
3
І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?
4
Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх?
5
І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;
6
так що вже не двоє, а тїло одно.
Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
7
Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?
8
Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими;
у починї ж не було так.
9
Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб;
і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.
10
Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.
11
Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.
12
Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так;
і є скопцї, що скопились од людей;
і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного.
Хто може змістити, нехай містить.
13
Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся;
ученики ж заказували їм.
14
Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.
15
І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.
16
І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?
17
Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим?
нїхто не благий, тільки один, Бог.
Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.
18
Каже до Него: Которі?
Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;
19
Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.
20
Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого;
чого ще не достає менї?
21
Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі;
і приходь, та й іди слїдом за мною.
22
Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись;
бо мав достатки великі.
23
Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.
24
Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25
Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?
26
Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.
27
Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою;
що ж буде нам?
28
Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
29
І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.
30
Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї - перві.