1
А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
2
глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею;
одвязавши, приведїть менї.
3
І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх;
зараз же відпустить їх.
4
Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
5
Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
6
Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
7
і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
8
Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї;
инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
9
Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє;
Осанна на вишинах.
10
А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
11
Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
12
І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
13
і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся;
ви ж його зробили вертепом розбійників.
14
І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
15
Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
16
і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть?
Ісус же рече їм: Так.
Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
17
І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
18
Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
19
І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку.
І зараз усохла смоківниця.
20
І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
21
Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море;
станеть ся;
22
і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
23
А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се?
й хто дав тобі сю власть?
24
Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
25
Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей?
Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
26
коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу;
всї бо мають Йоана за пророка.
27
І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо.
Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
28
Ви ж як думаєте?
Чоловік мав двоє дїтей;
і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
29
Він же, озвавшись, сказав: Не хочу;
опісля ж, одумавшись, пійшов.
30
І, прийшовши до другого, рече так само.
Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи;
та й не пійшов.
31
Которий з двох уволив волю отця?
Кажуть вони до Него: Первий.
Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
32
Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому;
митники ж та блудницї вірували йому;
ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
33
Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
34
Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
35
І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
36
Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
37
На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
38
Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
39
І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
40
Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
41
Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
42
Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла.
Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
43
Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
44
І хто впаде на сей камінь, розібєть ся;
на кого ж він упаде, роздавить того.
45
І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
46
І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу;
бо мав Його за пророка.