1
І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
2
Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
3
і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє;
і не схотїли прийти.
4
Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив;
воли мої й годоване побито, і все налагоджене;
ідїть на весїллє.
5
Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
6
а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
7
Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
8
Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
9
Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
10
І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих;
і було весїллє повне гостей.
11
Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
12
і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі?
Він же мовчав.
13
Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню;
там буде плач і скреготаннє зубів.
14
Багато бо званих, мало ж вибраних.
15
Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
16
І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш;
бо не дивиш ся на лице людей.
17
Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся?
годить ся давати данину кесареві, чи нї?
18
Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
19
Покажіть менї гріш податковий.
Вони ж принесли йому денария.
20
І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
21
Кажуть йому: Кесареве.
Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22
І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
23
Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
24
говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
25
Було ж у нас сїм братів;
і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
26
так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
27
Опісля ж усїх умерла й жінка.
28
Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою?
всї бо мали її.
29
Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
30
Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
31
Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
32
Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
33
І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
34
Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
35
І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36
Учителю, котора заповідь велика в законї?
37
Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38
Се перва й велика заповідь.
39
Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40
На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
41
Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
42
глаголючи: Що ви думаєте про Христа?
чий Він син?
Кажуть Йому: Давидів.
43
Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
44
Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
45
Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46
І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.