- 1
- І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
- 2
- Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
- 3
- і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє;
і не схотїли прийти.
- 4
- Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив;
воли мої й годоване побито, і все налагоджене;
ідїть на весїллє.
- 5
- Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
- 6
- а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
- 7
- Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
- 8
- Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
- 9
- Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
- 10
- І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих;
і було весїллє повне гостей.
- 11
- Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
- 12
- і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі?
Він же мовчав.
- 13
- Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню;
там буде плач і скреготаннє зубів.
- 14
- Багато бо званих, мало ж вибраних.
- 15
- Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
- 16
- І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш;
бо не дивиш ся на лице людей.
- 17
- Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся?
годить ся давати данину кесареві, чи нї?
- 18
- Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
- 19
- Покажіть менї гріш податковий.
Вони ж принесли йому денария.
- 20
- І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?
- 21
- Кажуть йому: Кесареве.
Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
- 22
- І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
- 23
- Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
- 24
- говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
- 25
- Було ж у нас сїм братів;
і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
- 26
- так само й другий брат, і третїй, аж до семого.
- 27
- Опісля ж усїх умерла й жінка.
- 28
- Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою?
всї бо мали її.
- 29
- Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
- 30
- Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
- 31
- Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
- 32
- Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
- 33
- І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
- 34
- Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
- 35
- І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
- 36
- Учителю, котора заповідь велика в законї?
- 37
- Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
- 38
- Се перва й велика заповідь.
- 39
- Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
- 40
- На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
- 41
- Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
- 42
- глаголючи: Що ви думаєте про Христа?
чий Він син?
Кажуть Йому: Давидів.
- 43
- Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
- 44
- Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
- 45
- Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
- 46
- І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
|