1
Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх,
2
глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.
3
Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть;
по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.
4
Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі;
самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.
5
Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,
6
і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах,
7
і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.
8
Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос;
усї ж ви брати.
9
І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.
10
І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.
11
Більший же між вами нехай буде вам слугою.
12
Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.
13
Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри!
що зачиняєте царство небесне перед людьми;
ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.
14
Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри!
що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь;
тим ще тяжчий приймете осуд.
15
Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри!
що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.
16
Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого;
хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!
17
Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?
18
І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого;
хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий.
19
Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар?
20
Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї.
21
І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.
22
І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.
23
Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри!
що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру.
Се повинні були робити, да й того не залишати.
24
Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте.
25
Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри!
що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.
26
Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.
27
Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри!
що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.
28
Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.
29
Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри!
що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,
30
і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.
31
Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.
32
І ви доповнюйте міру батьків ваших.
33
Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного?
34
Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:
35
щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.
36
Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.
37
Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе!
скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли!
38
Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.
39
Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!