1
Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясницї, збірай до купи потугу.
2
Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву;
ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили.
3
Ось, щити силачів його червонїють;
в кармазинї військо;
колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються.
4
Улицями котяться колесницї, грімлять майданами;
блищать огнем вони, миготять блискавками.
5
Погукне на свої воєводи, - вони біжать, аж спотикаються;
підступають під мури міста, ось обляг готовий.
6
Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається.
7
Сталось!
її обнажили, займають у полонь;
бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди.
8
Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають.
Ой стійте бо, стійте!
та нїхто й не озирнеться.
9
О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото!
Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів.
10
Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться;
в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли.
11
А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав?
12
Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, - душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно?
13
Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути.