- 1
- Горе тобі, місто, повне крові й омани й убийства!
що в тобі грабежам і конця не видко!
- 2
- Ось, у тобі чути лясканнє пуг, гуркотаннє обертаючих ся коліс, ржаннє коней, торохтїннє підскакуючого воза.
- 3
- Летить кінниця, блискає меч, улискуються ратища;
лїку нема вже побитим, і купи трупів;
не видко конця трупам, все об трупи спотикається.
- 4
- Се - за безконечне блудництво нетрібцї принадній, вправній в чаруваннї, що блудництвом своїм зводить народи, чарами своїми - племена.
- 5
- От же я - на тебе, говорить Господь Саваот.
Закину на лице тобі подоли плаття твого, й покажу народам наготу твою й царствам твій сором.
- 6
- І закидаю тебе всякою поганню, подам тебе в погорду, поставлю на посьміх.
- 7
- І прийде до того, що всякий, хто тебе побачить, утече від тебе, й скаже: Збурена Ниневія!
Хто пожалує тебе?
де найти втїшителя тобі?
- 8
- Хиба ж ти лучша за Но-Аммон, що розложився між ріками, обведений навкруги водою, що валом йому море й море за мур служить?
- 9
- Етіопія й Египет із безлїччю люда підпирають його, Копти та Либії помагають йому;
- 10
- Та й він буде переселений, пійде в неволю;
немовлята його лежати муть, порозбивані, на перехрестях усїх улиць;
знатними його будуть дїлитись, кидаючи жереб, а всїх вельмож його закують в кайдани.
- 11
- А так і ти впєшся (карами) й будеш шукати притулку;
так і ти глядати меш сховища перед ворогом.
- 12
- Всї замки твої похожі будуть на фиґовину з зрілими плодами;
струснуть їх, і вони впадуть у рот тим, що схочуть наїстись.
- 13
- Ось, і нарід - мов жіноцтво в тебе: отвором отворяться ворота землї твоєї ворогам твоїм, і засови твої пожере огонь.
-
- 14
- Черпай же воду на ввесь час облягу;
скріплюй замки в себе;
лїзь у грязиво й міси глину;
будуй піч і випалюй цеглу.
- 15
- Та там таки й пожере тебе огонь, посїче меч, й поїсть тебе, мов та гусень, хоч би намножився гусенню, нагромадив люда, як сарани.
- 16
- Більш у тебе купцїв, нїж зір на небі, стало;
та ся сарана розсїється-розлетиться хутко.
- 17
- Князї твої, мов сарана, гетьмани - як рій мушки;
як похолодне, ховаються в щілинах мурів, а зійде сонце, - вони розлетїлись, і не будеш знати, де вони гнїздились.
- 18
- Пастирі твої поснули, царю Ассирийський, а вельможі й собі куняють;
люде твої скрізь по горах розбіглись, і нїкому їх поскликати.
- 19
- О, нема лїку на твою рану;
нїхто не загоїть її.
Хто про тебе перечує, заплеще в долонї;
над ким бо не тяготїла лютість твоя?
|