1
Як почув Санаваллат, що ми будуємо мур, розсердився і лютився дуже та глузував з Юдеїв,
2
І говорив при своїх братах та при Самарийських військових людях, і казав: Що роблять оцї нужденні Юдеї?
невже ж їм се дозволять?
невже ж вони приносити муть жертви?
невже ж вони коли доведуть се до кінця?
невже ж вони зроблять живим каміннє, що стало купами пороху, та ще до того й спалене?
3
А Товія Аммонїй, що стояв коло його, відказав: Нехай собі будують;
прийде лисиця й повалить їх камяний мур.
4
Почуй, Боже наш, як із нас глузують, і поверни їх глум на їх голову і віддай їх на глум в землї полону,
5
І не покрий беззаконностї їх, і нехай не зникне гріх їх перед лицем твоїм, за те, що вони засмутили будуючих!
6
Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини;
та й у народу не остигала щирість до роботи.
7
Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада.
8
І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його.
9
А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони.
10
Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піскувапна) багато;
ми не промагаємо будувати муру.
11
А вороги наші говорили: Й не знати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу.
12
Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів з десять із усїх боків, що вони нападуть на нас,
13
Тодї поставив я на низинах коло міста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх.
14
І обдивився я й став, і промовив до старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх;
памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.
15
Як же зачули наші вороги, що ми знаємо про їх намір, тодї обернув Бог в нїщо раду їх, і ми всї повертались до муру, кожний до своєї роботи.
16
Од того дня половина молодих людей в мене робила роботу, а половина їх держала списи, щити, сагайдаки та панцирі, а старшини стояли позад усього дому Юдиного.
17
Ті, що будували мур і носили тягарі, що на їх накладали, робили однією рукою роботу, а в другій держали спис.
18
Кожний, хто будував, мав свій меч привязаний коло свого стану, й так вони будували.
Коло мене стояв трубач.
19
І сказав я до значнїйших і старшин, та до иншого народу: Робота велика й розлягла, і ми розсїяні по мурі далеко один від одного;
20
То ж, звідкіль почуєте ви гук труби, в те місце збірайтесь ід нам;
Бог наш воювати ме за нас.
21
Оттак робили ми роботу;
й половина держали списи від сходу ранньої зорі доки не з'являлись зірки.
22
Окрім сього, в той самий час сказав я народові, щоб усї ночували в Ерусалимі з своїми наймитами, - й будуть вони в нас одні вночі на вартї, а другі вдень на роботї.
23
І нї я, нї брати мої, нї слуги мої, нї сторожі коло мене не скидали з себе своєї одежі;
в кожного був під рукою меч і вода.