1
Аж ось піднялось велике наріканнє в народї і в жінок його на братів своїх Юдеїв:
2
Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько;
і ми бажали б доставати хлїба й харчуватись, щоб жити.
3
Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї.
4
Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші;
5
У нас такі ж тїла, як тїла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволї.
Нема нїяких засобів в руках наших на викуп;
і поля наші та виноградники наші у других.
6
Як почув я їх нарікання і такі слова, то я розгнївався дуже.
7
Серце моє збурилось, і я почав остро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву?
І скликав я проти їх великі збори,
8
Та й сказав їм: Ми викуповували братів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам?
Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти.
9
І сказав я: Не гаразд ви робите.
Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших?
10
Та й я, й брати мої, й служащі при менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей?
11
Вернїть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм.
12
І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх;
зробимо так, як ти кажеш.
І покликав я сьвященників, і звелїв їм заприсягтись, що й вони так зроблять.
13
І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й з його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо!
А ввесь збір промовив: амінь.
І прославили Бога;
і здїйснив народ слово се.
14
Іще: від того часу, як менї приказано бути їх областним начальником у землї Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, за двайцять років я й брати мої не побирали прохарчування областних начальників;
15
А переднїйші начальники краю, що були до мене, обтяжували народ, і брали з їх хлїб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день);
навіть і слуги їх паношились над народом.
Я же не робив так через страх Божий.
16
При сьому я вів роботу коло сього муру;
та й поля ми не закуповували, а всї слуги мої збірались туди на роботу.
17
Юдеїв і старшин бувало по сто пятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас.
18
А було наготовляно щодня: один віл, шість добірнїх овець, і птицї готувалось у мене, а за десять день виходила сила всякого вина.
А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготїла на сьому народї.
19
Спогадай, мій Боже, на добро менї про все, що я вчинив задля сього народу!