1
І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві;
і як почув Господь наріканнє, запалав гнїв його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору.
2
І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа.
3
І назвали те врочище Табера*, бо палало між ними поломя Господнє.
4
І почав мішаний народ, що був між ними, придумувати забаганки, та й сини Ізрайля плакали: Хто знов, мовляли, годувати ме нас мясивом?
5
Памятаємо рибу, що за дармо їли в Египтї, огірки й динї, пір і цибулю й чесник;
6
А тепер прагне душа наша;
нема нїчогісїнько, сама тільки манна перед очима нашими.
7
А манна була наче насїння корияндрове, а барва її як бделїон.
8
Блукали люде та й збирали її й мололи в жорнах, або товкли в ступах;
і варили її в горшках, та й пекли з неї балабушки;
а смаком була вона, як смак у макуха.
9
І як падала роса на табір у ночі, то падала на його й манна.
10
І як почув Мойсей людей, що плачуть по семях своїх, кожне коло входу до свого шатра, і вельми запалав гнїв Господень, то стало тяжко Мойсейові.
11
І промовив Мойсей до Господа: Про що зробив єси горе слузї твому?
І чом не знайшов я ласки перед лицем твоїм, що ваготу всього народу сего навалив єси на мене?
12
Хиба ж я почав увесь народ той, або породив його, що ти промовив до мене: Неси його на лонї твому, як нянька носить дитя;
неси його в землю, що клятьбою обіцяв її батькам їх?
13
Звідки взяти менї мясива, щоб нагодувати ввесь оцей люд?
бо з плачем приступають вони до мене, говорючи: Дай нам мясива їсти!
14
Не в моготу менї одному нести люд сей;
бо за важко на мене.
15
І коли так чиниш зо мною, так уже, коли знайшов я ласку перед лицем твоїм, лучче погуби мене, і нехай не бачу горя більше.
16
І рече Господь Мойсейові: Склич менї сїмдесять чоловіка із старшини в Ізраїля, про котрих знаєш, що вони старші між народом і проводорі його, і приведи їх до соборного намету, щоб вони стояли там з тобою.
17
І зійду я і поговоримо там з тобою, і возьму від духа, що на тобі, та й возложу на них, щоб несли з тобою тягар народу, та щоб не одному тобі нести його.
18
А людям скажи: Осьвятїтесь назавтра, так і їсти мете мясиво;
плакали бо ви в слухи Господеві, говорючи: Хто дасть нам їсти мясиво?
Та ж нам добре було в Египтї;
і дасть вам Господь мясива, і їсти мете.
19
Не один день їсти мете, і не два днї, і не пять день, і не десять день, і не двайцять день.
20
А цїлий місяць, аж покіль вертати меться і опротивіє вам;
ви бо гордували Господом, що посеред вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого се вийшли ми з Египту?
21
І сказав Мойсей: Народу, що між ним обертаюсь, шістьдесять тисяч піхоти, а ти промовив: Дам їм мясива, щоб їли цїлий місяць.
22
Хиба дрібну й буйну скотину повбивати, щоб стало для них?
Або хиба забрати всю рибу, щоб стала для них?
23
І рече Господь Мойсейові: Хиба ж за мала рука в Господа?
Оце ж побачиш, чи справдиться слово моє, чи нї.
24
І вийшов Мойсей, і промовив до люду слова Господнї, і зібрав сїмдесять чоловіка із старших народу і поставив їх навкруги намету.
25
І зійшов Господь у хмарі, і промовив до його, і взяв від духа, що був на йому, і положив на сїмдесять чоловіків старших.
І сталось, як дух спустився на них, так стали вони пророкували;
та опісля перестали.
26
Два ж чоловіки остались в таборі: один на імя Ельдад, а другий на імя Медад.
І спустивсь на них дух, були вони записані, та не виходили до намету, і стали вони пророкувати в таборі.
27
І прибіг якийсь молодик, та й розказав Мойсейові кажучи: Ельдад і Медад пророкують у таборі.
28
І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродїю мій, заборони їм.
29
І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене?
Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого.
30
І вернувся Мойсей до табору, він і старші мужі Ізрайлеві.
31
І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепелиць від моря, і накидало їх у табір, на день ходи в один бік і на день ходи в другий, навкруги табору до двох локтів поверх землї.
32
І вийшли люди, і збирали перепелицї увесь той день і всю ніч, і ввесь день другий;
хто мало назбирав, у того було десять гомерів;
і розложили їх собі про запас округи табору.
33
Ще ж було мясиво між зубами їх, ще не з'їли його, а гнїв Господень запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким помором.
34
І назвали врочище те Киброт-Гаттаава*;
бо там поховано людей, що були ласі.
35
Од Киброт-Гаттаави рушив люд до Газероту;
і зупинились вони в Газеротї.