1
Уперся Кораг, син Їзгара, сина Кегаа, сина Левієвого, а з ним Датан та Абірам Елїабенки та Он Пелетієнко, сини Рубенові,
2
Та й встали вони проти Мойсея, і з ними двістї пятьдесять чоловіка із синів Ізраїля, князї громадські, покликані до ради громадської люде знамениті.
3
І зібрались вони проти Мойсея та Арона, і промовили до них: Годї вам!
Бо ж уся громада сьвята і Господь серед неї.
Чого ж ви пнетесь високо над громадою Господньою?
4
Почувши те Мойсей упав на лице своє.
5
І промовив він до Корага й усієї роти його, і каже: Завтра сповістить Господь, хто його і хто сьвятий, щоб допустити його до себе;
кого він вибрав, того допустить до себе.
6
Так учинїть: Нехай возьме з собою кадильницї Кораг і вся громада його,
7
І завтра положіть у їх жару, і положіть на йому кадило перед Господом;
і нехай буде так: той чоловік, що вибере його Господь, нехай буде сьвятим.
Буде з вас, Левієві сини!
8
І промовив Мойсей до Корага: Слухайте ж, сини Левієві!
9
Хиба мало вам, що Бог Ізраїлїв вилучив вас із громади Ізраїля, щоб вам можна приближитись до його, щоб вам можна послугувати в храминї Господнїй та стояти перед громадою послугуючи їй,
10
Що удостоїв тебе і всїх братів твоїх, синів Левієвих з тобою, приближитись до його?
А вам ще й сьвященства захотїлось!
11
Тим і повстали ви, ти і вся рота твоя проти Господа;
бо що таке Арон, що ви нарікаєте на його?
12
І післав Мойсей, щоб покликати Датана та Абірама Елїабенків, та вони сказали: Не пійдемо на гору!
13
Хиба мало того, що ти вивів нас із землї текущої молоком та медом, щоб поморити нас в степу;
ти хочеш іще й царювати над нами?
14
І нї в землю, текущу молоком та медом не привів єси нас, нї дав нам у наслїддє поля й виноградники!
Хочеш людям сим очі виколити?
Не пійдемо!
15
І розлютився вельми Мойсей, і сказав до Господа: Не повертайсь до приносів їх!
Нї одного осла не взяв я від них і не заподїяв зла нї одному з них.
16
І сказав Мойсей до Корага: Ти і вся твоя громада, станьте ви завтра перед Господом, ти сам і вони і Арон.
17
І нехай кожен візьме кадильницю свою і накладе у її кадила, і нехай принесе кожен свою кадильницю перед Господом, двістї і пятьдесять кадильниць;
і ти і Арон, кожен кадильницю свою.
18
І взяли вони кожен кадильницю свою, і понакладали в них жару, і понасипували в них кадила;
та й приступили до входу в соборний намет, і Мойсей та Арон.
19
І скликав Кораг проти них усю громаду до входу в соборний намет.
20
І показалась слава Господня перед всією громадою.
І промовив Господь до Мойсея та Арона слова:
21
Вилучтесь із між громади сієї, і погублю їх в одну мить ока.
22
І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тїла!
Один чоловік согрішив, а гнїв би твій мав бути на всю громаду?
23
І рече Господь Мойсейові:
24
Промов до громади і скажи: Відступіть геть навкруги від наметів Корага, Датана й Абірама.
25
І встав Мойсей, і пійшов до Датана й Абірама, і пійшли за ним старші мужі Ізраїля.
26
І промовив він до громади кажучи: Відступіте ж від наметів сих безбожних людей, і не торкайте нїчого їх, щоб не погибнути вам у всїх гріхах їх.
27
І відступили вони геть навкруги від храмини Корага, Датана та Абірама.
А Датан та Абірам, вийшовши стояли коло входу в намети свої з жінками своїми й дїтьми своїми і з немовлятами своїми.
28
І сказав Мойсей: По тому зрозумієте ви, що Господь післав мене сотворити всї дїла сї, та що не по своїй волї вчинив я се:
29
Коли вони помруть, як всї люде вмирають, і постигне їх така кара як всїх людей, то не послав мене Господь;
30
Коли ж нечуване диво сотворить Господь, і роззявить земля уста свої та й проковтне їх і все, що їх, і пійдуть живими під землю, тодї пізнаєте, що сї люде споневіряли Господом.
31
І сталося, що як він скіньчив промовляти сї слова,
32
Розступилась земля під ними, і роззявила земля уста свої та й проглинула їх самих і домівки їх і всїх людей, що були в Корага, і все майно.
33
І провалились вони, і все що було їх, живими під землю, і покрила їх земля, і погинули вони спроміж громади.
34
І ввесь Ізраїль, що був навкруги них, кинувсь навтеки, на зойк їх: казали бо вони: Коли б і нас не проглинула земля!
35
І вийшов огонь від Господа, і пожер двістї чоловіка, що поприносили кадила.
36
І рече Господь Мойсейові:
37
Скажи Елеазарові Ароненкові, сьвященникові, щоб повигрібав кадильницї із пожарища;
і нехай порозкидає жар, вони бо посьвячені.
38
Із кадильниць тих чоловіків, що согрішили, нехай пороблють із них тонкі бляхи, щоб ними покрити жертівника;
бо принесли вони їх перед Господа, і тому стали вони посьвяченими;
і будуть вони знаменнєм синам Ізрайлевим.
39
І взяв Елеазар, сьвященник, кадильницї мідяні, що принесли погорівші, і поросплїскувано їх, щоб покрити жертівника,
40
На спомин синам Ізрайлевим, щоб нїхто чужий, хто не з насїння Аронового, не приступав, кадити перед Господом, щоб із ним не сталось, як з Корагом і з його громадою, як сказав йому Господь через Мойсея.
41
Другого ж дня, стала нарікати вся громада Ізрайлева на Мойсея й Арона, мовляючи: Ви погубили люд Господень!
42
І сталось, як зібралась була громада проти Мойсея і Арона, так обернулись вони до соборного намету, і се вкрила його хмара і явилась слава Господня.
43
І приступили Мойсей та Арон перед соборний намет.
44
І промовив Господь до Мойсея кажучи:
45
Підіймітесь із серед громади сієї, так погублю їх в одну мить!
І впали вони ниць на лиця свої.
46
І каже Мойсей до Арона: Возьми кадильницю твою, та наклади в її жару із жертівника, і насип кадила, і йди скоріш у громаду, та спокутуй їх;
бо спалахнув гнїв, від лиця Господнього й пійшов помір.
47
І взяв Арон кадильницю, як казав Мойсей, та й метнувсь між громаду, аж се почалась морова кара між людьми.
І насипав він кадила та й почав відправляти покуту за людей.
48
І став він між мертвими і живими, і зупинилась морова кара.
49
А було тих, що від морової пошестї погибли, чотирнайцять тисяч і сїмсот, окрім тих, що померли задля Корага.
50
І вернувсь Арон до Мойсея, до входу в соборний намет, і зупинилась морова пошесть.