1
І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Ерихону.
2
І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.
3
І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.
4
І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї.
А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.
5
І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї;
і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.
6
Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене.
Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.
7
І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє.
І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.
8
І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже.
І зістались князї Моабські в Білеама.
9
І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?
10
І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:
11
Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї.
Оце ж прийди, проклени його менї;
може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.
12
І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду;
бо він благословений.
13
І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу;
бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.
14
І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.
15
Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.
16
І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:
17
Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню;
прийди ж, та заклени менї народ той!
18
І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.
19
Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.
20
І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними;
та чинити меш тільки те, що скажу тобі.
21
І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.
22
І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов;
і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його;
а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.
23
І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його.
І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем.
І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.
24
Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.
25
І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни;
і ще раз ударив її.
26
І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.
27
І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом;
і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.
28
І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?
29
І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене;
коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.
30
І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня?
Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке?
А він каже: Нї!
31
Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його.
І вклонивсь він;
і склонив він лице своє до землї;
32
І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази?
Се сам я вийшов перебивати тобі;
бо погибельна стежка твоя передо мною.
33
І бачила мене ослиця та й звертала оце передо мною три рази.
Коли б не звертала вона передо мною, так нинї вбив би я тебе;
а зоставив би її живою.
34
І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я;
бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї.
Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.
35
І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі.
І пійшов Білеам із князями Балаковими.
36
І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.
37
І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе?
Чом не прибував єси до мене?
Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?
38
І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що небудь?
Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.
39
І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.
40
І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.
41
І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.