1
І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу.
2
І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколїннях своїх, і зійшов на його дух Божий.
3
І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає.
4
Той рече, хто чув од Бога сї слова пророчі;
всемогущого він бачив, і чув серед ночі.
5
Ой Якове!
що за гарні намети у тебе!
Ізраїлю!
Що за шатра в тебе таборові!
6
Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх;
мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк час надять, ваблять око.
7
Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насїннє виростало й процьвітало на впокійних водах.
Царь його ще переважить і царя Агага;
царство його візьме гору над всїма царствами.
8
Вивів Бог його з Египту, силу однорожу;
ворогів всїх пожере він, побє всї народи;
поборовши їх потрощить костї в дикім полї;
стрілами він повбиває усїх їх запеклих.
9
Ліг як лев він опочити, хто його розбудить?
Благо, хто тобі радїє та благословляє;
проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає!
10
І запалав гнївом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази.
11
Утїкай же до своєї домівки!
Хотїв я шаною вшанувати тебе;
та се вдержав тебе Господь од пошановання.
12
І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав:
13
Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волї.
Що промовить Господь, те й мушу мовляти.
14
Тепер ж оце йду до мого люду.
Ходїмо, так виявлю тобі, що робити ме навпослї народ той з твоїм народом.
15
І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає.
16
Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив.
17
Бачу його перед віччу, тільки не сьогоднї, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусї: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги.
Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всїм порозбиває.
18
Буде Едом із Сеїром у гіркій неволї, а Ізраїль добру славу дїлами здобуде.
19
Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить.
20
Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всїма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнїм.
21
А як побачив Кенїїв, сказав приповідь: Сїв ти, Кенїю, на скелї нерухомій твердо;
22
Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю.
23
Тодї сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на сьвітї буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних!
24
Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство.
25
І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівцї своїй;
Балак теж пійшов своєю дорогою.