1
Видиво Авдія.
- Так говорить Господь Бог про Едом: До нас надійшла була од Господа Бога звістка, що посланий був до народів посол, сказати їм: Уставайте, виступимо в похід проти нього!
2
Глянь, тебе невеличким зробив я між народами, й тебе нї-за-що не мають.
3
Та тебе обманила гординя в серцї твому, ти бо живеш у провалах між скелями на високих місцях і міркуєш у серцї: Хто вниз мене скине?
4
Але хоч би ти піднявся, як орел, високо й між зорями гнїздо собі вимостив, то я тебе й звідти скину, говорить Господь Бог.
5
Чи се ж не злодїї дібрались до тебе, чи не ночні розбишаки, що тебе так спустошено?
Та вони вкрали би лиш стільки, скілько б їм треба.
А як би до тебе зібрались обирателї винограду, то хиба ж вони не зоставили б хоч скілько грон?
6
Ато ж - як же пограблять Езава й перешукають усї сховища у нього!
7
Аж поза гряницї виженуть тебе, а всї побратими твої обмануть тебе;
здружені з тобою переможуть тебе, а ті, що хлїб твій їдять, будуть побивати тебе.
О, нема в Едома розуму!
8
Се ж усе збудеться того дня, коли я вигублю мудрих у Едомі, і розумних із гір Езавових, говорить Господь.
9
Страхом побиті будуть хоробрі мужі твої, Темане, щоб так усї були вигублені побоєм на Езавових горах.
10
За пригнїтаннє твого брата Якова тебе сором окриє, і будеш викоренений по віки.
11
Того дня, коли ти виступив проти нього;
того дня, коли чужинцї відводили військо його в неволю, коли чужоплемінники ввіходили в ворота його й про Ерусалим метали жереб, був і ти одним ізміж них.
12
Не годилося б тобі приглядатись з утаєною втїхою горю в день брата твого, в день переведення його в чужину;
не неналежало б тобі радуватись у день погибелї синів Юдиних та розширювати рота в день біди їх.
13
Не годилось би тобі вдиратись у ворота мого народу в день нужди його, та дивитись на його лихо в день погибелї його, або посягати за добром його лихої в нього години;
14
Анї стояти на роздоріжжях, щоб убивати втїкачів його, або зраджувати тих, що в день нещастя уцїлїли.
15
Бо наближується день Господень на всї народи, й що ти чинив, те й тобі станеться;
відплата твоя впаде на голову тобі.
16
Бо як ви пили на горі моїй сьвятій, так всї народи (з вами) пити муть і проковтнуть, та й минуться, наче б їх і не було.
17
А на Сион-горі буде спасеннє, й буде вона сьвятинею;
і дом Яковів візьме в посїданнє займанщину свою.
18
І буде дом Яковів огнем, а дом Йосифів - полумєм, дом же Езавів - соломою;
і запалять вони його й вигублять, та й не зістанеться нїкого з дому Езавового, бо так сказав Господь.
19
Полудняне одержять гору Езавову, подоляне ж впокорять собі Филистіїв, і посядуть країну Ефраїмову й країну Самарийську, а Бенямин посяде Галаад.
20
А повернувші з неволї зміж війська синів Ізрайлевих заволодїють землею Канаанською аж до Сарепти, переселенцї ж Ерусалимські, що жиють у Сефарадї, одержать міста полуденні.
21
І прийдуть вибавителї на Сион-гору, щоб осудити гору Езавову, - і настане царство Господнє.