1
На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї.
Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.
2
Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.
3
Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,
4
хоч і я маю також надїю в тїлї.
Коли хто инший думає надїятись у тїлї, то я тим більш, -
5
обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Беняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей,
6
по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.
7
Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.
8
Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,
9
та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі,
10
щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,
11
аби тільки достигнути до воскресення мертвих.
12
Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений;
гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.
13
Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг;
одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,
14
біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.
15
Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє.
16
Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати.
17
Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.
18
(Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,
19
котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)
20
Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.