- 1
- Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
- 2
- Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
- 3
- Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
- 4
- Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
- 5
- Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
- 6
- Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
- 7
- Почин премудростї - Господень страх;
безумні нехтують і розум і науку.
- 8
- Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
- 9
- Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
- 10
- Сину мій!
як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
- 11
- Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного,
- 12
- Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть;
- 13
- Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
- 14
- Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -
- 15
- Мій сину!
не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
- 16
- Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
- 17
- Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
- 18
- Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
- 19
- Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
- 20
- Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
- 21
- Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
- 22
- Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота?
доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї?
доки нетямущим буде знаннє противне?
- 23
- Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
- 24
- Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
- 25
- Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
- 26
- За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
- 27
- Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами;
коли обгорне вас смуток і тїснота.
- 28
- Тодї кликати муть мене, - та не озовуся;
з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.
- 29
- За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
- 30
- Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
- 31
- За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
- 32
- Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
- 33
- Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
|