- 1
- Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
- 2
- Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
- 3
- У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
- 4
- На злющу мову лиш падлюка вважає;
лукавий слухає зрадливого навчання.
- 5
- Хто вбогого поругає, той творця його зневажає;
кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
- 6
- Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.
- 7
- Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
- 8
- Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати;
куди нї обернесь, пощастить йому.
- 9
- Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.
- 10
- Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
- 11
- Хто бурить - у того тілько лихе на думцї;
на його посланий буде ангел без милосердя.
- 12
- Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
- 13
- Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
- 14
- Почин до сварки - як прірва води;
покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
- 15
- Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.
- 16
- Про що скарби в руках у дурня?
щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.
- 17
- Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
- 18
- Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
- 19
- Хто любить сварку, той любить і гріх;
а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
- 20
- Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
- 21
- Хто дурня зродив - то собі на горе;
отець безумного не зазнає радощів.
- 22
- Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
- 23
- Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
- 24
- В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.
- 25
- Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
- 26
- Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
- 27
- Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
- 28
- І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.
|