1
Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
2
Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
3
У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
4
На злющу мову лиш падлюка вважає;
лукавий слухає зрадливого навчання.
5
Хто вбогого поругає, той творця його зневажає;
кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6
Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.
7
Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8
Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати;
куди нї обернесь, пощастить йому.
9
Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.
10
Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11
Хто бурить - у того тілько лихе на думцї;
на його посланий буде ангел без милосердя.
12
Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13
Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14
Почин до сварки - як прірва води;
покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15
Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.
16
Про що скарби в руках у дурня?
щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.
17
Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
18
Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
19
Хто любить сварку, той любить і гріх;
а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
20
Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
21
Хто дурня зродив - то собі на горе;
отець безумного не зазнає радощів.
22
Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
23
Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
24
В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.
25
Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
26
Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
27
Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
28
І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.