1
Своєвольний всього забагає;
він устає проти всього, що каже розум.
2
Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.
3
З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.
4
Слова в устах мужа - глибокії води;
з джерела мудростї - широкий потік.
5
Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.
6
Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.
7
Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.
8
Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.
9
Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.
10
Імя Господнє - се кріпка тверджа;
втече праведник у неї, і він безпечен.
11
Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.
12
Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.
13
Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.
14
Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?
15
Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.
16
Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.
17
Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.
18
Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.
19
Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.
20
Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його;
що його уста зродять, тим він насичуєсь.
21
Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.
22
Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.
23
Убогий, благаючи, говорить;
багатий промовляє згорда.
24
Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути;
друг буває од брата прихильнїйший.