1
Мій сину!
коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,
2
Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;
3
Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;
4
Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, -
5
Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.
6
Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.
7
Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;
8
Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.
9
Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.
10
Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,
11
Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,
12
Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,
13
Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;
14
Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,
15
Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;
16
Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,
17
Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.
18
Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;
19
Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.
20
Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.
21
Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;
22
Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї.