1
Вино - зрадник;
напитки - буйність;
хто на них надиться - безумний.
2
Царська грізьба - як би рик левин;
хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.
3
Хто сварку залишує, той честь здобуває;
кожен дурень до сварки горячиться.
4
Лїнивий в осени не оре й не скородить;
розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.
5
В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.
6
Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?
7
Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.
8
Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.
9
Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?
10
Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.
11
Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.
12
Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.
13
Не люби спати, щоб не дознав злиднїв;
май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.
14
Не добре!
пусте!
гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться.
15
Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні.
16
Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого;
за приблуду бери від його заліг!
17
Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,
18
Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.
19
Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.
20
Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.
21
Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.
22
Не говори: "За зло я самий віддам";
полиши се Господеві, - він охоронить тебе.
23
Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна.
24
Всї ступнї людські Господь справляє;
чоловікові ж - як узнати дорогу свою?
25
Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати.
26
Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.
27
Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.
28
Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.
29
Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос.
30
Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.