1
Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,
2
Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.
3
Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
4
Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
5
Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
6
Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
7
Про дурного мудрість - річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.
8
Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
9
Помисл дурноти - гріх;
зрадник - людям гидота.
10
Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11
Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх?
12
Скажеш може: Ми про се не знали!
Та, може, й той не знає, що вивідує серця?
Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
13
Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
14
Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї.
Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
15
Безбожний!
не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
16
Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погибель.
17
Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
18
А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
19
Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
20
Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
21
Мій сину!
Господа й царя твого страхайся;
з ворохобниками не товаришуй,
22
Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає?
23
Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу - се погано.
24
Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ;
25
Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
26
Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.
27
Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
28
Не будь льживим на ближнього твого сьвідком;
чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
29
Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.
30
Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
31
Дивлюсь - терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась.
32
Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
33
Не довго будеш спати, не довго дрімати;
не довго - згорнувши руки, полежиш, -
34
Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя - мов чоловік оружний.