1
І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:
2
Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів - розвідувати дїло.
3
Як неба висота й землї глибина, так серце у царів - невідоме.
4
Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:
5
Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.
6
Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;
7
Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.
8
Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?
9
Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,
10
Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.
11
Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.
12
Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.
13
Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав;
він приносить відраду душі свого пана.
14
Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.
15
Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.
16
Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.
17
Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.
18
Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.
19
Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.
20
Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, - все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.
21
Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй;
а хоче пити він, подай води напитись;
22
Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.
23
Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.
24
Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.
25
Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.
26
Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.
27
Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави - не є славою.
28
Що місто отворене й без муру, те - чоловік, що не панує над духом своїм у мові.