1
Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
2
Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.
3
Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
4
Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
5
Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
6
Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
7
Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.
8
Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
9
Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
10
Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
11
Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
12
Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13
Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14
Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15
Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;
16
Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17
Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18
Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19
Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,
20
Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.
21
Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
22
Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.
23
Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
24
Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?
25
Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
26
Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.
27
Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.