- 1
- Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
- 2
- Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.
- 3
- Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
- 4
- Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
- 5
- Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
- 6
- Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
- 7
- Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.
- 8
- Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
- 9
- Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
- 10
- Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
- 11
- Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
- 12
- Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
- 13
- Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
- 14
- Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
- 15
- Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;
- 16
- Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
- 17
- Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
- 18
- Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
- 19
- Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,
- 20
- Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.
- 21
- Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
- 22
- Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.
- 23
- Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
- 24
- Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?
- 25
- Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
- 26
- Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.
- 27
- Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
|