- 1
- Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
- 2
- Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
- 3
- Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
- 4
- Хто взійшов на небо, й зійшов із неба?
Хто вітри стулив у кулацї в себе?
Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)?
Хто поставив всї земні гряницї?
Яке імя йому?
Яке імя синові його?
Хиба ти се знаєш?
- 5
- Всяке слово в Бога - чисте;
він - охорона вповаючим на його.
- 6
- Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
- 7
- Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
- 8
- Марноту й неправду держи далеко від мене;
нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
- 9
- Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь?
а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
- 10
- Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
- 11
- Є такі, що проклинають і рідного батька;
є, що не благословляють і рідної неньки.
- 12
- Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
- 13
- Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
- 14
- Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
- 15
- Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
- 16
- Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
- 17
- Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
- 18
- Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
- 19
- Шлях в орла під небесами;
дорога гадини на скелї;
дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
- 20
- Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
- 21
- Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
- 22
- Раба, що зацарює;
безглуздого, як пожитку має доволї,
- 23
- Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
- 24
- А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
- 25
- Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
- 26
- Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
- 27
- В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
- 28
- Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
- 29
- А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
- 30
- Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить;
кінь і козел, та царь серед свого народу.
- 31
- Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
- 32
- Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.
|