1
Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
2
Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
3
Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
4
Хто взійшов на небо, й зійшов із неба?
Хто вітри стулив у кулацї в себе?
Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)?
Хто поставив всї земні гряницї?
Яке імя йому?
Яке імя синові його?
Хиба ти се знаєш?
5
Всяке слово в Бога - чисте;
він - охорона вповаючим на його.
6
Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
7
Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
8
Марноту й неправду держи далеко від мене;
нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
9
Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь?
а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
10
Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
11
Є такі, що проклинають і рідного батька;
є, що не благословляють і рідної неньки.
12
Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
13
Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
14
Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
15
Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
16
Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
17
Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
18
Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
19
Шлях в орла під небесами;
дорога гадини на скелї;
дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
20
Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
21
Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
22
Раба, що зацарює;
безглуздого, як пожитку має доволї,
23
Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
24
А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
25
Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
26
Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
27
В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
28
Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
29
А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
30
Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить;
кінь і козел, та царь серед свого народу.
31
Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
32
Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.