1
Се слова царя Лемуїла;
наука, яку дала йому мати його:
2
Що ж, сину мій?
що, дитино тїла мого?
що, обітниць моїх ти сину?*
3
Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.
4
Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,
5
Щоб вони, напившись, права не забули та й не покривили суду всїх людей убогих.
6
Дайте сикеру бідоласї, й вина тим, що їх серце в горю;
7
Нехай випє й свої забуде злиднї, та не думає все про свої страдання.
8
Отверай уста за того, хто голосу нїде не має, та щоб сиріт боронити.
9
Одверзай уста твої на правосуд та для справи бідного й нужденного.
10
Хто знайде жінку честиву?
цїна їй перел дорожша;
11
Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток;
12
Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її.
13
Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками.
14
Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека.
15
Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло.
16
Схоче поля - є й на поле;
з свого дорібку садить виноградник.
17
Оперізуєсь силою й кріпить руки свої.
18
Бачить, що праця чесна й добра, проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.
19
Простягає руки до прядки, а палцї її беруть веретено.
20
Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденому.
21
Не боїться, що ріднї студено буде;
- вся семя має подвійну одежу.
22
Робить вона собі коври;
висон, пурпур - її одежа.
23
Мужа її всяке знає;
сидить він у воротях між громадськими мужами.
24
Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям Финикийським.
25
Трівкість і краса - одежа її, й весело глядить вона в будущину.
26
Уста свої отвирає лиш на слова мудрі, на язицї в неї - лагідна наука.
27
Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба - нїчо не робивши.
28
Встають дїти, - її величають, і муж її всюди вихваляє:
29
Много женщин честивих, - ти ж усїх перевисшила!
30
Бо принада - річ непевна, пишна врода - річ минуща;
богобоязлива ж жінка - от кого хвалити треба!
31
Платїть же їй після того, що її надбали руки;
славіть її у громадї за її учинки!