1
Мій сину!
слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
2
Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум.
Не слухай хитрощів женщини;
3
Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;
4
Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.
5
Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.
6
Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.
7
Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.
8
Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,
9
Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
10
Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.
11
Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -
12
Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;
13
Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;
14
Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!
15
Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.
16
Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
17
Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
18
Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,
19
Мов ланею любою, мов серною красною;
її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
20
Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?
21
Бо в Господа людські путї перед очима;
він міряє всї стежки його.
22
Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.
23
Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.