- 1
- Сину мій!
хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе.
- 2
- Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх.
- 3
- Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого.
- 4
- Скажи премудростї: Ти сестра моя!
а розум назви рідним (братом).
- 5
- Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє.
- 6
- Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї,
- 7
- Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика,
- 8
- Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї,
- 9
- В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї.
- 10
- І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,
- 11
- Щебетлива й невгавуща;
ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе:
- 12
- То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.
- 13
- От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї:
- 14
- В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої;
- 15
- Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе;
- 16
- Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту;
- 17
- Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном;
- 18
- Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю;
- 19
- Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу;
- 20
- Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить.
- 21
- Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.
- 22
- Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,
- 23
- Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь;
так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.
- 24
- Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх.
- 25
- Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її:
- 26
- Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;
- 27
- Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.
|