1
Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?
2
Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;
3
Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:
4
Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!
5
Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!
6
Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.
7
Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.
8
Всї слова уст моїх справедливі;
нема в них облуду анї омани.
9
Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.
10
Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;
11
Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.
12
Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.
13
Страх Господень - значить ненавидїти зло;
гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.
14
В мене рада й правда, я - розум, у мене сила.
15
Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;
16
Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.
17
Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.
18
І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;
19
Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.
20
Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,
21
Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.
22
Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;
23
Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.
24
Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.
25
Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;
26
Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.
27
Як розпростирав він небо, була я там.
Як він закруглював кружало безоднї,
28
Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),
29
Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, -
30
Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,
31
Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.
32
Проте ж, дїти, слухайте мене;
й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.
33
Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.
34
Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!
35
Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;
36
Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.