- 1
- Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?
- 2
- Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;
- 3
- Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:
- 4
- Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!
- 5
- Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!
- 6
- Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.
- 7
- Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.
- 8
- Всї слова уст моїх справедливі;
нема в них облуду анї омани.
- 9
- Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.
- 10
- Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;
- 11
- Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.
- 12
- Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.
- 13
- Страх Господень - значить ненавидїти зло;
гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.
- 14
- В мене рада й правда, я - розум, у мене сила.
- 15
- Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;
- 16
- Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.
- 17
- Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.
- 18
- І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;
- 19
- Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.
- 20
- Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,
- 21
- Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.
- 22
- Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;
- 23
- Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.
- 24
- Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.
- 25
- Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;
- 26
- Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.
- 27
- Як розпростирав він небо, була я там.
Як він закруглював кружало безоднї,
- 28
- Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),
- 29
- Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, -
- 30
- Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,
- 31
- Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.
- 32
- Проте ж, дїти, слухайте мене;
й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.
- 33
- Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.
- 34
- Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!
- 35
- Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;
- 36
- Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.
|