1
Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него,
2
Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе;
3
Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот:
4
Хто невчений простак, звертай сюди!
а тим, що на розум убогі, сказала:
5
Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте;
6
Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже!
7
Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить.
8
Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе;
картай мудрого, а будеш йому любий;
9
Дай науку мудрому, - зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.
10
Почин премудростї - страх Господень, а пізнаннє сьвятого - се розум;
11
Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.
12
Коли ти мудрий, то мудрий єси собі на користь;
коли ж пустун ти, тобі від сього шкода.
13
Женщина нерозсудлива, щебетлива й глупа невіжа,
14
Сїдає на стілцї вона в свойму будинку, на підвисшених місцях у містї,
15
Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять:
16
Хто неук, завертай сюди!
а недоумкові каже:
17
Вода украдена солодша, й вкритий хлїб смашнїйший.
18
А він і не знає, що там самі мерцї, а ті, кого вона закличе, - в преисподнїй.