1
Благослови Господа, душе моя!
Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2
Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
3
Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4
Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий.
5
Він утвердив землю на підвалинах її;
вона не захитається по віки;
6
Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7
Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8
Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9
Визначив їм гряницю, і не перейдуть її;
не вернуться назад, покрити землю.
10
Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11
Напувають всю зьвірину з поля;
дикі ослята гасять смагу свою;
12
Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13
Ти напуваєш гори з висоти твоєї;
земля насичується плодом творива твого.
14
Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15
І вино, щоб веселило серце чоловіка;
щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16
Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17
На них гнїздиться птаство;
на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18
Високі гори для козлів диких, скелї - сховиско лисицям.
19
Він сотворив місяць, щоб часи значити;
сонце знає, коли заходити.
20
Ти розкинеш темряву, і ніч настала;
тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
21
Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
22
Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
23
Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
24
Як багато, Господи, творива твого!
Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
25
Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
26
Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
27
Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
28
Ти даєш їм, вони збирають;
ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
29
Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються;
возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
30
Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
31
Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32
Він погляне на землю, і вона тремтить;
доторкнеться гір, і вони димують.
33
Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34
Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35
Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде.
Благослови, душе моя, Господа!
Аллилуя*!