1
Алеф.
Блаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить!
2
Блаженний, хто сьвідчення його хоронить, хто цїлим серцем його шукає,
3
Хто кривди не робить, його дорогами ходить!
4
Ти велїв заповідї твої пильно повнити.
5
Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити!
6
Тодї б я не посоромився, на всї заповідї твої зважаючи.
7
Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливостї твоєї.
8
Повнити му твої устави;
не опусти мене зовсїм.
Бет.
9
Як держати ме чисто парень стежку свою?
Коли дбати ме про неї після слів твоїх.
10
Цїлим серцем моїм шукав я тебе;
не дай менї відхилитись від заповідей твоїх!
11
Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.
12
Благословен будь, Господи!
Навчи мене уставів твоїх!
13
Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх.
14
Дорогами сьвідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом.
15
Про заповідї твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати.
16
В уставах твоїх моє милуваннє;
не забуду слова твого.
Гімель.
17
Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити!
18
Отвори очі мої, і побачу дива закону твого!
19
Я стороннїй на землї, не крий від мене заповідей твоїх!
20
Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми.
21
Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх.
22
Одверни від мене сором і зневагу!
Бо я хоронив сьвідчення твої.
23
І князї засїдають, змовляються проти мене;
слуга ж твій про устави твої промишляє.
24
Сьвідчення твої моя роскіш, моя рада.
Далет.
25
До пороху пристала душа моя;
оживи мене по слову твому.
26
Про дороги мої росказав я, і ти вислухав мене;
навчи мене уставів твоїх!
27
Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і буду промишляти про дивні дїла твої.
28
Ниє душа моя від смутку;
піддвигни мене, по слову твому!
29
Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй менї!
30
Вибрав я дорогу вірностї, твої присуди поставив перед собою.
31
Я пристав до сьвідчень твоїх;
Господи, не дай осоромитись менї!
32
Пійду дорогою твоїх заповідей, коли зробиш простір серцю мому.
Ге.
33
Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх, і додержу її до кінця життя.
34
Дай менї розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цїлого серця.
35
Дай ходити стежкою заповідей твоїх!
Бо в тому радість моя.
36
Нахиляй серце моє до сьвідчень твоїх, а не до користї.
37
Одверни очі мої, щоб марноти не бачили!
Оживи мене в дорозї твоїй.
38
Сповни слово твоє слузї твому, що благовіє перед тобою.
39
Одверни від мене сором, котрого я боюся!
Твої бо присуди благі.
40
Глянь, я бажаю росказів твоїх;
оживи мене правдою твоєю.
Вав.
41
І пошли менї милість твою, Господи, твоє спасеннє після слова твого!
42
Тодї дам відповідь кепкуючим з мене, бо я вповаю на слово твоє.
43
І не відбери зовсїм слова правди від уст моїх!
Бо я вповаю на присуди твої.
44
І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки.
45
І буду ходити по широкому просторі;
бо я шукав заповідей твоїх.
46
І перед царями говорити му про сьвідчення твої і не посоромлюсь.
47
І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих менї.
48
І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих менї;
і про встанови твої промишляти му.
Заїн.
49
Спогадай слова до слуги твого, на котре казав менї вповати!
50
Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене.
51
Бутні над міру посьміялись з мене;
та я не відхилився від закону твого.
52
Споминаю, Господи, суди твої одвічні, і даю серцю обраду.
53
Обгорнув мене гнїв великий на беззаконних, що закон твій покинули.
54
Устави твої були пїснями для мене в стороннїй оселї моїй.
55
Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій.
56
Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої.
Х ет.
57
Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої.
58
З цїлого серця благав я тебе;
будь милостивий для мене, по слову твому!
59
Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до сьвідчень твоїх.
60
Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити.
61
Сїти беззаконних обгорнули мене;
та не забув я закону твого.
62
О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої.
63
Товариш я всїм, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують.
64
Милосердя твого, Господи, повна земля;
навчи мене уставів твоїх.
Тет.
65
Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому.
66
Настав мене на розум добрий і пізнаннє!
Бо я вірив заповідям твоїм.
67
Як ще не був я впокорений, блукав я;
тепер же сповняю слово твоє.
68
Ти благий і благотворящий;
навчи мене твоїх уставів!
69
Бутні зновили брехню проти мене;
я сповняю твої велїння.
70
Серце їх, мов від товщі потовстїло;
моя роскіш в законї твому.
71
Благо менї, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись.
72
Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла.
Йод.
73
Руки твої сотворили і приготовили мене;
дай менї розум і навчусь заповідей твоїх.
74
Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє.
75
Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правдї ти покарав мене.
76
Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого!
77
Змилосердися надо мною, то буду жити!
Бо закон твій моя роскіш.
78
Допусти сором на бутних!
Вони бо понижили мене безвинно;
я промишляю про велїння твої.
79
Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає.
80
Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї.
Каф.
81
Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє.
82
Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене?
83
Я бо став, мов шкурлат у димі;
уставів твоїх я не забув.
84
Чи довгий ще вік слузї твому?
Коли зробиш суд над гонителями моїми?
85
Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому.
86
Всї заповідї твої правда.
Вони безвинно нападають на мене;
допоможи менї!
87
Мало, що не знищили мене на землї;
я ж не покинув заповідей твоїх.
88
Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх!
Ламед.
89
На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах.
90
З роду в рід правда твоя;
ти утвердив землю, і вона стоїть твердо.
91
По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять.
92
Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би.
93
Нїколи не забуду приказів твоїх;
ти бо ними оживив мене.
94
Я твій, спаси мене!
Бо я сповняв повелїння твої.
95
Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене;
я ж на сьвідчення твої зважаю.
96
У всякої звершеної речі бачив я конець;
заповідь же твоя вельми далеко сягає.
Мем.
97
Як же любий менї закон твій!
Цїлий день думка моя про його.
98
Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною.
99
Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене.
100
Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої.
101
Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє.
102
Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене.
103
Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм!
104
Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу.
Нун.
105
Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй.
106
Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм.
107
Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому!
108
Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудїв твоїх.
109
Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого.
110
Заставили безбожні клїтку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився.
111
Сьвідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого.
112
Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця.
Самех.
113
В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю.
114
Ти єси мій притулок і щит мій;
на слово твоє вповаю.
115
Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповідї Бога мого.
116
Допоможи менї по слову твому, щоб жити менї, і не дай осоромитись в надїї моїй!
117
Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої.
118
Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.
119
Як жужлї, так відгорнув ти всїх беззаконників землї, тому люблю я сьвідчення твої.
120
Від страху перед тобою жахається тїло моє, і судів твоїх я боюся.
Аїн.
121
Творив я суд і справедливість;
не віддай мене ворогам у руки!
122
Слузї твому будь порукою до доброго;
не дай бутним пригнїчувати мене!
123
Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливостї твоєї.
124
Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх.
125
Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої.
126
Пора Господеві до дїла;
вони закон твій зломили.
127
Тому люблю заповідї твої над золото і над щире золото.
128
Тому всї прикази твої вважаю зовсїм правими;
ненавиджу кожну стежку льживу.
Пе.
129
Дивні сьвідчення твої, тому хоронить їх душа моя.
130
Обявлене слово твоє просьвічує, дає зрозуміннє людям простодушним.
131
Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав.
132
Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять.
133
Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправотї запанувати надо мною!
134
Вибави мене з неволї людської, то буду сповняти велїння твої.
135
Засьвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх!
136
Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого.
Цаде.
137
Справедлив єси, Господи, і праві суди твої.
138
Ти заповідав сьвідчення твої в справедливостї і в повній вірностї.
139
Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої.
140
Слово твоє випробоване, і любе слузї твому.
141
Малий я і мізерний;
та не забув приказів твоїх.
142
Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.
143
Скорбота і горе постигли мене;
та заповідї твої роскіш моя.
144
Справедливість сьвідчень твоїх вічна;
дай менї зрозуміннє, і жити му!
Коф.
145
З цїлого серця кликав я;
вислухай мене, Господи!
Устави твої хоронити му.
146
До тебе кликав я;
спаси мене і сьвідчення твої сповняти му.
147
Перед досьвітом вставши, благав я;
вповав на слово твоє.
148
Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти.
149
Почуй голос мій по милостї твоїй;
Господи, по суду твому оживи мене.
150
Приближились ті, що задумали лихо;
від закону твого вони далеко стали.
151
Близько єси, Господи, і всї заповідї твої правда.
152
Від давна знаю із сьвідчень твоїх, що ти утвердив їх на віки.
Реш.
153
Споглянь на горе моє і вибави мене!
Я бо не забув закону твого.
154
Заступи справу мою і визволи мене!
Оживи мене по слову твому!
155
Далеко від беззаконних спасеннє, вони бо не дбають про устави твої.
156
Велика милість твоя, Господи;
оживи мене по правосуддю твому.
157
Багацько в мене напасників і гнобителїв моїх;
від сьвідчень твоїх я не відхилився.
158
Бачив я невірних, і вони були огидою для мене, бо не хоронили слова твого.
159
Дивись, як я люблю велїння твої;
по милостї твоїй, Господи, оживи мене!
160
Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливостї твоєї вічній.
Шін.
161
Безвинного гонили мене дуки;
та слова твого боїться серце моє.
162
Радїю словом твоїм, як той, хто здобич велику находить.
163
Брехню ненавиджу й гидую нею;
закон твій люблю я.
164
Сїм раз у день хвалю тебе за присуди справедливостї твоєї.
165
Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання.
166
Я вповав на спасеннє твоє, Господи, і сповняв заповідї твої.
167
Душа моя хоронила сьвідчення твої, і вони менї вельми любі.
168
Твої велїння і сьвідчення сповняв я, всї бо дороги мої перед тобою.
Тав.
169
Моє благаннє нехай прийде близько до тебе, Господи!
Дай менї зрозуміннє, по слову твому.
170
Моє моленнє нехай дійде до тебе!
Вирятуй мене, по слову твому.
171
Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх.
172
Язик мій грімко промовить слово твоє, всї бо заповідї твої справедливість.
173
Простягни руку твою на поміч менї!
Твої бо велїння вибрав я.
174
Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя.
175
Дай жити душі моїй, і буде тебе хвалити, і присуди твої нехай поможуть менї!
176
Блукаю, мов вівця заблудивша;
шукай слугу твого!
Я бо не забув заповідей твоїх.