1
Давидова.
Благословен Господь, скеля моя;
він навчає руки мої до бою, до війни палцї мої!
2
Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель;
щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене.
3
Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його?
4
Чоловік, як той подих;
днї його, як тїнь, що перелїтає.
5
Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину!
До гір торкнися, нехай задимують!
6
Блискай блискавками, і розсип їх!
Пусти стріли твої, й замішай їх!
7
Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинцїв.
8
Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехнї!
9
Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;
10
Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного.
11
Вихопи мене і вирятуй з руки чужинцїв, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехнї!
12
Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодостї;
дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати;
13
Щоб засїки наші були повні, всяким хлїбом багаті;
щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших;
14
Щоб корови наші телились;
щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших.
15
Щасливий нарід, в котрого така доля!
Щасливий нарід, котрому Господь - Бог його!