1
Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?
2
Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:
3
Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!
4
Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.
5
Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.
6
Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,
7
Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.
8
Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.
9
Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.
10
Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.
11
Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.
12
Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його.
Блаженні всї, що надїються на його.