1
Проводиреві хора: Після "Досьвітна ланя";
псальма Давидова.
Боже мій, Боже!
Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.
2
Боже мій!
Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.
3
Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.
4
На тебе вповали батьки наші;
вони вповали, і ти заступив їх.
5
До тебе кликали вони, і спаслися;
на тебе вповали, і не посоромлено їх.
6
Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.
7
Всї, що дивляться на мене, кепкують;
щирять зуби, покивуючи головами.
8
Він вповає на Господа!
Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.
9
Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.
10
Для тебе я призначений, як тілько вродився;
від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.
11
Не відступай далеко від мене!
Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.
12
Обгорнула мене дика гущавина;
бугаї Базанські обступили мене.
13
Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.
14
І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались;
серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.
15
Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння;
ти кинув мене між порохи смертні.
16
Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене;
перекопали руки і ноги мої;
17
Всї ребра мої міг би я полїчити;
вони дивляться на мене, і не надивляться;
18
Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.
19
Але ти, Господи, зостанься не далеко!
моя сило, прийди менї в поміч!
20
Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;
21
Спаси мене із пельки львиної!
Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.
22
Звіщати му імя твоє братам моїм;
хвалити му тебе серед громади.
23
Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його;
всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!
24
Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него;
і молитву його він вислухає.
25
Від тебе хвала моя у великому зборі;
обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.
26
Покірні їстимуть і наситяться;
хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.
27
Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї;
і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.
28
Бо Господнє є царство, і він царює над народами.
29
Живляться і падають ниць всї тучні землї;
перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.
30
Одно насїннє буде служити йому;
буде залїчене Господеві, як рід.
31
Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.