- 1
- Проводиреві хора: Після "Досьвітна ланя";
псальма Давидова.
Боже мій, Боже!
Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.
- 2
- Боже мій!
Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.
- 3
- Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.
- 4
- На тебе вповали батьки наші;
вони вповали, і ти заступив їх.
- 5
- До тебе кликали вони, і спаслися;
на тебе вповали, і не посоромлено їх.
- 6
- Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.
- 7
- Всї, що дивляться на мене, кепкують;
щирять зуби, покивуючи головами.
- 8
- Він вповає на Господа!
Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.
- 9
- Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.
- 10
- Для тебе я призначений, як тілько вродився;
від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.
- 11
- Не відступай далеко від мене!
Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.
- 12
- Обгорнула мене дика гущавина;
бугаї Базанські обступили мене.
- 13
- Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.
- 14
- І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались;
серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.
- 15
- Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння;
ти кинув мене між порохи смертні.
- 16
- Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене;
перекопали руки і ноги мої;
- 17
- Всї ребра мої міг би я полїчити;
вони дивляться на мене, і не надивляться;
- 18
- Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.
- 19
- Але ти, Господи, зостанься не далеко!
моя сило, прийди менї в поміч!
- 20
- Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;
- 21
- Спаси мене із пельки львиної!
Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.
- 22
- Звіщати му імя твоє братам моїм;
хвалити му тебе серед громади.
- 23
- Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його;
всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!
- 24
- Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него;
і молитву його він вислухає.
- 25
- Від тебе хвала моя у великому зборі;
обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.
- 26
- Покірні їстимуть і наситяться;
хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.
- 27
- Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї;
і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.
- 28
- Бо Господнє є царство, і він царює над народами.
- 29
- Живляться і падають ниць всї тучні землї;
перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.
- 30
- Одно насїннє буде служити йому;
буде залїчене Господеві, як рід.
- 31
- Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.
|